Усі інформації про авторів подані на час їх співпраці з журналом РОДОВІД

Александрович Володимир.
Історик мистецтва, науковий працівник Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України (Львів). Наукові інтереси концентруються навколо проблем історії українського мистецтва, передовсім малярства, від княжої доби до ХVІІІ ст. (число 8, 17).

Александрович-Павличко Ярослава.
Історик мистецтва, працює в Національному музеї у Львові, вивчає давнє українське мистецтво (число 8).

Арендар Ганна.
Головний хранитель фондів ЧІМ ім. В.В.Тарновського (число 14).

Балушок Василь.
Кандидат історичних наук, молодший науковий співробітник відділу народних свят та обрядів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського НАН України. Працює над темами: традиційно-побутова культура українського середньовічного міста; реміснича обрядовість; ініціаційні ритуали стародавніх слов'ян та українців (число 5, 7, 9).

Білаш Радомир.
Науковий співробітник Провінційного Міністерства Культури та Багатокультурності, Едмонтон, штат Альберта (число 2, 4).

Білокінь Сергій.
Історик, джерелознавець, культуролог. Публікує праці про маловідомих діячів української культури, з історії Церкви. Голова Київського наукового товариства ім. Петра Могили. Редактор часопису "Наше минуле" (число 6).

Борисенко Валентина.
Етнограф, доктор історичних наук, завідувач кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка. Автор монографій "Весільні звичаї та обряди на Україні" (К., 1988) та "Традиції та життєдіяльність етносу на матеріалах святковообрядової культури України" (К., 2000). Опублікувала 150 статей з проблем дослідження української традиційної культури (число 2, 3, 4, 5, 7).

Боряк Олена.
Кандидат історичних наук, науковий співробітник (число 5, 9).

Бредіс Наталія.
Завідуюча відділом оптико-фізичних досліджень Українського науково-дослідного центру,
м. Київ (число 8).

Верещагіна Надія.
Екскурсовод, релігієзнавець, краєзнавець. Досліджує святині стародавнього Києва (число 12 ).

Вуйцик Володимир.
Мистецтвознавець, працює в галузі стародавнього українського мистецтва. Має ряд публікацій, серед них книжкові видання "Державний історико-архітектурний заповідник у Львові" та "Зустріч зі Львовом". Головний спеціаліст інституту "Укрзахідпроектреставрація" (число 8, 9).

Габелко Володимир.
Мистецтвознавець, член Спілки художників України, завідувач відділу Державного музею театрального мистецтва, Київ (число 16).

Гаврилова Світлана.
Завідувач відділу українського мистецтва Чернігівського художнього музею (число 12, 16).

Гелитович Марія.
Науковий співробітник відділу давньоукраїнського мистецтва Національного музею у Львові (число 8, 12, 17).

Грабович Григорій.
Професор, Президент Міжнародної Асоціації Україністів, директор Наукового Інституту Гарвардського Університету (Кембрідж, США). Автор кількох книжок, одна з них "Шевченко як міфотворець" перекладена українською (К., 1991) (число 5).

Грабович Оксана.
Антрополог, науковий дослідник Українського Наукового Інституту Гарвардського Університету (Кембрідж, США). Захистила докторську роботу про систему цінностей української еміграції в США (число 2, 5).

Гречко Іван.
Заступник голови Львівського обласного фонду культури по зв'язках з закордоном. Друкував статті на церковні та історичні теми в українській, польській та англомовній пресі. Голова Клюбу української греко-католицької інтелігенції (число 8).

Грималюк Ростислава.
Науковий співробітник відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України у Львові. Наукові роботи: "Вітражі Західної України другої половини ХІХ -- початку ХХ століть" (число 9, 12).

Гримич Марина.
Фольклорист, науковий співробітник ІМФЕ, вчений секретар Міжнародної школи шкраїністики НАН України, кандидат філологічних наук. Досліджує український традиційний епос
(число 3, 4, 5).

Грица Софія.
Провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України, доктор мистецтвознавства, професор, автор багатьох теоретичних розробок з фольклору, праці "Мелос української народної епіки", фольклорних збірників тощо (число 11).

Гуменний Мирослав.
Заступник директора з наукової роботи Львівського музею історії релігії. Займається питаннями Реформації в Україні в ХVІ-ХVІІ ст. (число 8).

Давидюк Віктор.
Кандидат філологічних наук, перший проректор Волинського університету. Працює над темою історичної поетики українського фольклору. Автор монографії "Українська міфологічна легенда" (1992), упорядник і автор статей фольклорно-діалектологічного збірника "Поліська дома" (1991) (число 9).

Дашкевич Ярослав.
Історик. Директор Львівського відділення інституту української археографії. (число 2, 4).

Журавльова Тетяна.
Завідувач відділу ЧІМ ім. В.В.Тарновського (число 14).

Забашта Ростислав.
Науковий співробітник відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України (Львів). Спеціалізується в галузі давнього і традиційного мистецтва, зокрема скульптури й пластики, міфологічних вірувань, культів. Автор низки статей у наукових часописах і колективних монографіях (число 13).

Зайченко Віра.
25 років працювала в Чернігівському історичному музеї. З 1978 року завідуюча відділом народного декоративного мистецтва. Науковий працівник центру досліджень усної історії та культури (Київ), регіональний редактор журналу "Родовід" (число 9, 12, 14, 16, 17).

Зайгерман Олексій.
Завідувач науково-дослідного відділу інформатики Українського науково-дослідного реставраційного центру м.Києва (число 8).

Іваницький Анатолій.
Доктор мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри фольклору та етнографії Київського національного інституту культури та мистецтв (число 11, 13).

Іванченко Михайло.
Художник, краєзнавець, досліджує історію Черкащини 1920-40-х років; автор численних праць з історії української революції та культурного процесу на Черкащині (число 15).

Іванів Борис.
Працює викладачем у Львівському коледжі декоративного та ужиткового мистецтва ім. І.Труша та реставратором у Львівському філіалі Українського науково-дослідного реставраційного центру (число 8).

Івахненко Лідія.
Музикознавець, член української музичної спілки, педагог, лектор Товариства "Знання". Автор теле- та радіопередач (число 11).

Ільченко Тамара.
Старший науковий співробітник ЧІМ ім. В.В.Тарновського (число 14).

Ісаєнко Олена.
Старший науковий співробітник ЧІМ ім. В.В.Тарновського (число 14).

Кабачок Микола.
Закінчив Ленінградську консерваторію. Працював головним режисером у театрах Львова, Києва, Новосибірська, Донецька, викладав у Київському інституті театрального мистецтва (число 6, 11).

Келлі Мері.
Дослідник народного мистецтва, професор мистецтв. Займається вивченням давніх мотивів у вишивках народів Східної Європи. Автор більш як десяти наукових праць, книги "Богині у вишивці Східної Європи". Викладає дизайн, комп'ютерний дизайн, графіку в коледжі штату Нью-Йорк (число 4).

Клименко Ірина.
Етномузикознавець, аспірант, науковий співробітник Проблемної науково-дослідної лабораторії музичного фольклору Київської консерваторії ім. Чайковського. Працює над проблемою типології пісенних жанрів і форм на Західному Поліссі (число 11).

Климчук Галина.
Заступник директора Львівського філіалу Українського науково-дослідного реставраційного центру по науковій роботі. Працює над питаннями збереження та вивчення темперного живопису та народного іконопису на склі (число 8).

Ковальчук Віктор.
Закінчив Рівненське музичне училище та Рівненський державний педагогічний інститут. З 1983 року художній керівник та організатор фольклорно-етнографічного гурту "Веснянка". Працює викладачем кафедри фолклору та народного хору Рівненського державного інституту культури. Провів значну пошукову та експедиційну роботу по збиранню музичного фольклору в забруднених чорнобильською аварією північних районах Рівненської області. На основі цих експедицій створена значна кількість тематичних рукописних збірників, вийшла книга "А вже весна скресла" -- веснянки та весняні дитячі ігри, записані на Рівненщині (число 11).

Колибенко Олександр.
Старший науковий співробітник Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника (число 7).

Кондратюк Тетяна.
Завідувач науково-дослідного відділу біологічних досліджень Українського науково-дослідного реставраційного центру м.Києва (число 8).

Кононенко Наталія.
Професор, завідуюча кафедрою слов'янських та східноєвропейських мов і літератур, Вірджинський університет, Шарлотсвіль, США. Голова Американської Асоціації Україністів (число 6, 11).

Кононенко Світлана.
Директор Держархіву Черкаської області (число 17).

Корнієнко Галина.
Фольклорист, досліджує духовну та матеріальну культуру. Завідує відділом етнографії та народного мистецтва в Черкаському обласному краєзнавчому музеї (число 1, 2, 3, 5).

Корнієнко Микола.
Етнограф, заступник директора з наукової роботи Черкаського обласного краєзнавчого музею. Поле наукових зацікавлень -- матеріальна культура українського села. Один з авторів книги Ікони Шевченкового краю (число 1, 2, 4, 5, 15, 16).

Крвавич Дмитро.
Скульптор, професор Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Паралельно з творчою роботою в галузі скульптури займається мистецтвознавчими дослідженнями. Коло наукових зацікавлень -- українська скульптура пізнього бароко, а також давнє українське сакральне мистецтво. Основні праці: "Іван Васильович Севера" (1958), у співавторстві з Г.Г.Стельмашук опублікував монографію "Український одяг ХІІІ -- поч. ХІХ ст. в акварелях Юрія Глоговського" (1989) (число 8).

Кривенко Сергій.
Історик-архівіст. Завідуючий відділом публікацій та використання документів Державного архіву Черкаської області. Досліджує історію Черкащини 20-30-х років ХХ століття
(число 1, 2, 3, 4, 6, 7, 10, 13).

Кричевська-Росандіч Катерина.
Мистець, мешкає в Каліфорнії (США) від 1949 р. Живописні твори представлені в музейних зібраннях України, США, Канади (число 15).

Курочкін Олександр.
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. Працює над темою генезису й сучасності, календарної та сімейної обрядовості. У 1978 році вийшла його книга "Новорічні свята українців" (число 4).

Кучеренко Микола.
Старший науковий співробітник Історико-меморіального музею Михайла Грушевського, м.Київ (число 13).

Лагутенко Ольга.
Закінчила Київський державний художній інститут, факультет теорії та історії мистецтва. Автор робіт з історії українського мистецтва поч. ХХ ст., критичних статей про сучасне мистецтво України. Аспірантка кафедри теорії та історії образотворчого мистецтва Української Академії ьистецтв. Член спілки художників України (число 7, 9,12).

Лихач Лідія.
Головний редактор журналу "Родовід", науковий співробітник Центру досліджень усної історії та культури, один з авторів книги Ікони Шевченкового краю (число 1, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 16).

Лихачова Світлана.
Вчений секретар ЧІМ ім. В.В.Тарновського (число 14).

Логвин Вікторія.
Закінчила філософський факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка, захистила кандидатську дисертацію з філософії. Тепер на докторській програмі Альбертського університету (Едмонтон, Канада) (число 7).

Лось Олександр.
Народився у Мінську. За освітою художник. Його особиста програма -- відновлення національної культури з позиції її наукового вивчення, розуміння та передачі набутих знань. Досліджував і відновлював білоруський ритуальний театр -- шопки. Оволодів традиційною грою на лірі, і звичайно, вивчав лірництво Білорусі (число 6).

Луканюк Богдан.
В.о. професора, кандидат мистецтвознавства, завідувач кафедрою музичної фолклористики та провідний науковий співробітник Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка у Львові (число 11).

Луць Віктор.
Працює завідуючим відділом Рівненського краєзнавчого музею. Досліджує іконопис (число 8).

Максим'юк Степан.
Проживає у Вашингтоні (США). Тривалий час працював на Радіо Свобода; дослідник звукозапису та власник унікальної колекції української музичної культури; автор ідеї створення Національного архіву звукозапису України (число 7, 15).

Малаков Дмитро.
Заступник директора з наукової роботи Музею історії Києва (число 10, 15, 17 ).

Мариновський Юрій.
Історик, м.Черкаси (число 2, 3, 4).

Матяш Ірина.
Кандидат історичних наук, заступник директора Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (число 13, 15).

Маєрчик Марія.
Молодший науковий співробітник Інституту Народознавства НАН України (число 13).

Митківська Тетяна.
Науковий співробітник науково-дослідного відділу біологічних досліджень Українського науково-дослідного реставраційного центру м.Києва (число 8).

Мицик Вадим.
Директор Тальнівського музею хліборобства. Етнограф. Протягом багатьох років збирає унікальний матеріал до духовної та матеріальної культури українців. Багато друкується в республіканській та місцевій пресі (число 1).

Мокроусова Олена.
Історик, співробітник Софіївського заповідника. З 1992 року займається обстеженням та вивченням міського інтер'єру м.Києва кін. ХІХ -- поч. ХХ ст. (число 9, 12).

Мокрій Володимир.
Художник-реставратор вищої категорії. Реставрував понад сім тисяч ікон та близько чотирьох десятків іконописів (число 8).

Мудрицька Вікторія.
Старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського
(число 8).

Муляр Інна.
Аспірантка відділу міжнародних зв'язків України Інституту історії України НАНУ. Досліджує розвиток українсько-польських культурних зв'язків у 20-30-х рр. ХХ ст. (число 7).

Міляєва Людмила.
Доктор мистецтвознавства, професор Української Академії мистецтв. Автор ряду публікацій та книг з давнього українського мистецтва "Росписи Потелыча. Памятники украинской монументальной живописи ХVІІ века" (1971) та "Стінопис Потелича" (1969) (число 8).

Нагачевський Андрій.
Асистент-професор кафедри Української культури та етнографії імені Гуцуляків Університету Альберти, місто Едмонтон. Досліджує танці. Інша область наукових зацікавлень -- зміни традиційної культури в ХХ столітті (число 2).

Найден Олександр.
Старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології Національної Академії Наук; кандидат мистецтвознавства (число 16).

Населевець Ніна.
Завідувач сектору Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського, випускниця Ужгородського державного університету (число 14).

Новикова Лариса.
Доцент кафедри історії української культури Харківського інституту мистецтв ім. Котляревського. Сферою досліджень є фольклор Слобідської України. Член Спілки композиторів України (число 11).

Нолл Вільям.
Етнограф зі США. За освітою композитор, захистив диплом бакалавра і диплом доктора з етномузикології. Працював в Українському Науковому Інституті в Гарварді, викладачем Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Київської консерваторії ім. Чайковського. Тепер -- директор Центру досліджень усної історії та культури (Київ).
Протягом останніх десяти років проводив дослідження серед сільських музикантів Польщі, України, Молдови, Білорусі та Словаччини. Провів пошукову роботу з історії сліпих бардів в Україні -- лірників та кобзарів, репресій сільських музикантів-учених у сталінський період. Автор книги "Трансформація громадянського суспільства. Усна історія української селянської культури 1920--30 років" (число 1, 2, 5, 6, 9, 11).

Осташ Ігор.
Кандидат філологічних наук, директор Міжнародної школи україністики АН України, депутат Верховної Ради України (число 5).

Откович Василь.
Кандидат мистецтвознавства, працює директором Національного музею у Львові. Досліджує народний іконопис. Опублікував монографію "Народна течія в українському живописі ХVІІ--ХVІІІ ст."(1990), співавтор альбомів "Українське народне малярство XII--XIX ст.", "Українська ікона XIV--XVIII ст." (1999) та цілий ряд інших публікацій (число 8).

Откович Зоряна.
Працює старшим науковим співробітником Львівського філіалу Українського науково-реставраційного центру. Досліджує давній український іконопис (число 8).

Откович Мирослав.
Директор Львівського філіалу УНДРЦ. Займається питаннями реставрації темперного живопису. Працює над проблемами теорії реставрації (число 8, 12).

Палагнюк Антоніна.
Аспірантка Інституту журналістики, працює в редакторській групі над книгою "Зміна культурних норм та цивільного суспільства в українському селі в 20-30-ті роки ХХ ст." (число 13).

Пальоний Володимир.
Викладач Вінницького педагогічного інституту (число 13).

Папета Сергій.
Заступник директора з наукової роботи історико-культурного заповідника в Качанівці (число 14).

Патріарх Димитрій (Ярема).
Народився в Західній Україні, в селі над Сяном. Навчався в художньому та музичному училищах, в духовній семінарії та в Академії мистецтв у С.-Петербурзі. 1947 року у Львові висвятився на священика. Правив у різних церквах. 19 серпня 1988 року Львівська церква св.Апостолів Петра й Павла, де він був настоятелем, перейшла в Українську Автокефальну Православну Церкву. До осені автокефальними стали понад сто парафій. Так почалося відродження Української Автокефальної Православної Церкви в Україні. Восени 1993 року був обраний Патріархом Київським та Всієї України. Майже п'ятдесят років Патріарх Димитрій працює над матеріалами про ікони Західної України. Перший та другий томи задуманого чотиритомного видання підготовлені автором і чекають на свого видавця. Патріарх Димитрій продовжує працювати над наступними томами та деякими іншими працями (число 7).

Пахаренко Василь.
Народився 1964 року в с.Червона Слобода, неподалік Черкас. Закінчив філологічний факультет Черкаського педінституту. Відтоді (з 1985 року) працює учителем української мови та літератури, а також викладачем Черкаського педінституту. Вірші, переклади, прозу друкували газети "Літературна Україна", "Молодь України", "Радянська освіта", журнали "Україна", "Дзвін", колективний збірник "Вітрила" (число 1).

Петропавловський Анатолій.
За освітою інженер, тривалий час працював перекладачем з англійської. Захоплення археологією ще зі школи. "Улюблений" вид роботи -- промивання піску з дна річки. За довгі роки "намив" унікальну збірку речей періоду Київської Русі. Поскільки не зміг її віддати ні в Москву, ні в Ленінград, ні в Черкаси, то змушений був зайнятися організацією музею в Каневі. Нині призначений на посаду директора Канівського музею народно-прикладного та декоративного мистецтва (число 1).

Пиріг Любомир.
Народний депутат України. Голова підкомісії збереження генофонду нації. Член-кореспондент НАН України. Доктор медичних наук. Професор. Президент Всеукраїнського лікарського товариства. Керівник відділення терапевтичної нефрології Українського науково-дослідного Інституту урології та нефрології. Голова координаційної ради державної програми "Захист генофонду населення України" (число 4, 8).

Половникова Світлана.
Завідувач відділу Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського (число 14).

Присяжнюк Володимир.
Аспірант кафедри середніх віків стеродавнього світу історичного факультету Київського університету ім. Т.Шевченка. Досліджує суспільне становище духовенства Правобережної України у ХVІІІ ст. (число 5).

Приходнюк Олег.
Провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України, доктор історичних наук, лауреат Державної премії України. Тема: Археологія та історія ранньосередньовічних слов'ян (V--Х ст.н.е.) (число 13).

Проців Олена.
Науковий співробітник Національного музею у Львові (число 15).

Пуцко Василь.
Заступник директора з наукової роботи Калузького обласного художнього музею. Досліджує мистецтво християнського середньовіччя (число 8, 9, 14).

Пшерембський Єжи Збігнев.
Етномузикознавець, науковий працівник (ад'юнкт) закладу історії і теорії музики Інституту мистецтва Польської Академії Наук. Член International Council for Traditional Music та European Seminar in Ethnomusicology. Проводить дослідження над аналізом і класифікацією польських і європейських народних пісень, особливо над проблематикою стилів у народній музиці. Зараз працює над питанням музичної стилістики народних балад. Цікавиться також польськими і європейськими народними інструментами (число 11).

Радулеску Сперанта.
Дослідник із Бухареста. Працює в Музеї Таранулуї Роман (Muzeul Taranului Roman) (число 11).

Роженко Ірина.
Співробітник Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей
(число 15).

Рутян Ірина.
Старший науковий співробітник Національного заповідника "Софія Київська" (число 12).

Сабан Лариса.
Музикознавець, етнохореолог. Працює першим науковим співробітником Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка у Львові (число 11).

Савицька Лариса.
Доцент Харківського політехнічного університету, кандидат мистецтвознавства, член "АУФ і художніх критиків країн СНД" (число 12).

Самков Олександр.
Краєзнавець. Живе і працює в Черкасах. Багато подорожує селами України, працює в архівах у пошуках історичного та мистецтвознавчого матеріалу (число 3, 4).

Селівачов Михайло.
Мистецтвознавець, науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського. Працює над темою народного образотворчого мистецтва, досліджує архітектуру (число 6, 13).

Сердюк Олена.
Історик, музеєзнавець, співробітник Софіївського заповідника, член Спілки художників України. З середини 80-х років займається проблемою обстеження міського інтер'єру кін. ХІХ -- поч. ХХ ст., його вивченням та охороною (число 12).

Ситий Ігор.
Працює провідним науковим співробітником Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського. Наукова тема -- стародруки (число 9, 14, 15).

Скалацький Кім.
Дослідник, збирач селянського мистецтва. Директор Полтавського музею (число 16).

Скляренко Галина.
Кандидат мистецтвознавства, працює в Інституті мистецтвознавства, фольклористики і етнології НАН України, досліджує сучасне українське мистецтво (число 12, 17).

Сліпченко Наталія.
Мистецтвознавець, працює в Інституті Укрзахідпроектреставрація, м.Львів (число 8).

Станкевич Михайло.
Кандидат мистецтвознавства, завідуючий відділом Інституту народознавства НАН України. Живе і працює у Львові (число 8).

Стахів Мирон. (Інтерв'ю)
Народився в США, але з Україною добре обізнаний через батьківські розповіді та власний досвід. Працює науковим працівником в американському скансені, шукає в роботі контактів з колегами українських музеїв (число 4).

Страхов Олександр.
Доктор філологічних наук. Працює над книгою архівних матеріалів по Поліссю. Живе в США, штат Масачусетц (число 4).

Супрун Надія.
Кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри фольклору та народного співу Рівненського інституту культури, дослідник музичної діяльності Г.Хоткевича, а також народних пісень української діаспори на Кубані (число 11).

Тарахан-Береза Зінаїда.
Провідний науковий співробітник Шевченківського національного заповідника, дослідник життя і творчості Тараса Шевченка, автор кількох книг (число 14).

Терський Володимир.
Народився на Волині, працював у Львові. Історик за освітою. Як археолог багато років досліджував Волинь (число 7).

Травкіна Ольга.
Головний хранитель Чернігівського державного архітектурно-історичного заповідника. Основна тема: художній метал (число 12).

Федорук Олександр.
Доктор мистецтвознавства, Голова Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України (число 7, 9, 13, 17).

Федорук Олесь.
Літературознавець (число 15).

Фененко Оксана.
Кандидат філологічних наук (число 13).

Хай Михайло.
Фольклорист, лірник. Кандидат мистецтвознавства. Завідує Проблемною науково-дослідною лабораторією Київської державної консерваторії ім. П.Чайковського. Працює над проблемою традиційного музичного виконавства в Україні (число 6, 11, 16).

Ханко Віталій.
Мистецтвознавець, заступник директора з наукової роботи Полтавського художнього музею. Голова Наукової ради Університету українознавства ім. Василя Кричевського в Полтаві, член спілки художників України. Досліджує архітектуру, народне й образотворче мистецтво, художні промисли Полтавщини (число 6).

Хоткевич Галина.
Народилася у с.Високому біля Харкова. "Щасливе дитинство" до 1938-го, коли заарештували батька, Гната Хоткевича. "Щасливе дитинство дітей ворога народу" до 1941-го. Завдяки друзям мала доступ до Київської консерваторії, прийнята, але -- іспит був 21-го червня... Війна. Повернення до Харкова. Окупація. 1942 -- з мамою переїздить до Львова, куди вивозиться й батьків архів. 1943 -- втеча знов, перед наступом Червоної Армії. 1944 -- з мамою розгубилися. Мандри по розчавленій війною Європі. 1945 -- випадково дісталася до Франції. Працює на виробництві та продовжує музичну освіту. Париж--Марокко--Гренобль... майже півстоліття на чужині. Тепер має трьох синів, викладає музику, спів. Керує співочими групами (французи співають українською), опрацьовує методику співу для вагітних жінок. З 1989 р. якомога більше енергії вкладає у стосунки з Україною, збирання та обмін документів про батька, створення будинку-музею його пам'яті у Харкові. (З автобіографії) (число 6, 11).

Черненко Олена.
Археолог, працює у відділі фондів Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського
(число 14).

Шамардіна Наталія.
Завідує відділом мистецтвознавства Інституту релігієзнавства при Львівському музеї історії релігії та відділу реставрації Музею народної архітектури та побуту у Львові (число 9).

Шевчук Тетяна.
Фольклорист, кандидат філологічних наук, науковий працівник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. Вивчає проблеми слов'янської міфології, досліджує пісенні жанри українського фольклору. Підготувала збірник замовлянь "Ви, зорі-зориці..." (К., 1991) (число 5).

Шилов Юрій.
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України (число 13).

Шкулета Людмила.
Історик. Працює в Черкаському обласному краєзнавчому музеї (число 3, 7).

Шостак Наталія.
Народилася в Києві. За освітою -- географ, працює над докторською дисертацією в Університеті Альберта (Канада) (число 1, 5, 9).

Шулешко Інна.
Старший науковий співробітник Національного заповідника "Софія Київська" (число 12).

Юрчишин Оксана.
Завідуюча сектором графіки Національного музею у Львові (число 12).

Якібчук Микола.
Працює директором Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею (число 8).