У другому числі "Родоводу" ми почали розмову про проблеми культурного відродження в Україні. Дискусія "Як репрезентувати українську культуру", зазначали в передмові, повинна торкнутися різних ділянок культурного національного оновлення. Мета - показати якомога ширше прогресивний досвід Західного світу і спробувати знайти, обговорити можливості подачі
української культури на рівні світових зразків. Тема цього номера - малярство. Або, якщо конкретніше, вихід українського малярства у світ.

Ми поки що не можемо говорити про виставки українських малярів
у центрах світового мистецтва, про велике визнання українського
живопису, про появу цікавих досліджень, монографій у західному світі та ін. Ми мали причини, що міцно тримали нас поза європейською і світовою мистецькою сценою. І повинні говорити про це, повинні шукати і бачити можливості, аби зламати всілякі обмеження - ідеологічні, інтелектуальні, фахові, психологічні, і мати гідну дорогу, гідний рівень і визнання. На початок цієї дискусії подаємо інтерв'ю, зроблені Лідією Лихач, з людьми, котрі живуть поза Україною, але багато працюють для української культури.Сподіваємося, що їхні думки, аналізи, порівняння є надзвичайно корисними і цікавими. Вони також доповнюють наші відомості про українське малярство у світі.

Лідія ЛИХАЧ,
головний редактор
1992 p.