Назва та ідея створення Національного архіву звукозапису України належить Степану Максим'юку із Вашингтону. Він обдумав це до деталей через те, що має велику унікальну збірку звукозапису і про її майбутнє збереження та використання думає давно. Кільканадцять років тому, працюючи на Радіо "Свобода" у Вашингтоні, Степан Максим'юк почав збирати записи із виступами респондентів Радіо "Свобода", які приїжджали до США з України та деяких інших країн колишнього Радянського Союзу. Раніше вони були дисидентами, пізніше - державними діячами та депутатами. Так, без особливих намірів, утворилася записана на аудіо- та відеокасетах історія руйнування й падіння радянської імперії, історія народження та розбудови незалежних держав. Так починалася збірка. Паралельно купувалися платівки, аудіокасети, книги, які з часом зайняли чималу кімнату. Розмову з паном Максим'юком для журналу "Родовід" ми мали якраз у кімнаті, заповненій шафами, полицями із каталогами, платівками, теками, аудіо- та відеокасетами, книгами, ксерокопіями статей і т. ін. Величезна унікальна колекція української музичної культури (чого варті хоча б платівки із записами Соломії Крушельницької) могла б прикрасити будь-який архів чи наукову установу. Доречно сказати, що пан Максим'юк має кілька пропозицій від наукових та музейних українських інституцій в США. Але, як видається, чекає на пропозиції від України. Під час своїх поїздок в Україну пан Максим'юк познайомився з київськими та іншими українськими колегами-колекціонерами, музикознавцями, виступив із лекціями в наукових закладах, оглянув архіви, музеї. Після всього написав концепцію Архіву звукозапису України, яку подав в інтерв'ю часопису "Родовід", надіслав до Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського.

Лідія ЛИХАЧ,
головний редактор
1994 p.