ІКОНИ - тема спеціального числа "Родоводу".

Їх збереження, дослідження, їх фізичне та наукове життя.
Музеї України, приватні збірки, селянські хати, церковні храми утримують тисячі шедеврів іконопису, залишених віками нам у спадок, які з різних причин малодоступні широкому їх огляду. Більшість з них не каталогізовані, не опубліковані й не досліджені достатньо повно. Але те, що вони не увійшли в широкий науковий обіг, не так актуальне, порівняно з їх фізичним станом. Сотні, тисячі ікон в музейних збірках України потребують термінової реставрації, хоча б закріплення, аби не бути зруйнованими й втраченими. Музеям не тільки бракує достатніх коштів та спеціалістів, аби відреставрувати, відновити пам'ятки. Музеї не мають нормальних умов для зберігання іконопису. Досить часто фондові приміщення або затісні, або сирі, або й заражені грибком, від чого фізичний стан багатьох образів близький до зникнення. І таких образів тисячі - із XIV, XV, XVI, XVII, XVIII, XIX, початку XX століть. Для прикладу - тільки на горищах двох церков Луцька та Львова сотні "лежачих" ікон, тобто ікон у такому стані, коли їх небезпечно навіть піднімати та переносити.

Інша згадувана проблема: ні з однієї музейної збірки не видрукуваний каталог. Що є в музеях сьогодні, а що залишиться незруйнованим чи невикраденим завтра -нікому невідомо. Навіть рукописний варіант опису збірки образів існує не в кожному музеї. То чи важко знайти причини, чому до цього часу не досліджена й ненаписана історія українського іконопису?

Минули часи, коли іконопис знищували як шкідливі релігійні атрибути. Минуть, віримо, і теперішні часи, коли відсутність грошей та професійних працівників в Україні доконує життя деяких пам'яток мистецтва. Але щоб відбувся цей перехід до кращого періоду, мусимо багато, роздумливо, організовано працювати. Допоможе у цій справі і критичний аналіз ситуації, і широка дискусія на цю тему, наукові конференції, окремі добрі ініціативи, проекти, підтримані державними законами та приватними коштами.

У цьому числі "Родоводу" подаємо матеріали наукової конференції "Збереження, дослідження та реставрація творів темперного живопису", проведеної Львівським філіалом Українського науково-дослідного центру і Музеєм етнографії та художнього промислу Інституту народознавства (січень 1994 р., м.Львів). Готуючи до друку матеріали конференції, глибше й ширше вивчаючи проблеми збереження й дослідження іконопису, ми побачили реальну лінію врятування пам 'яток - допомога реставраторам та реставраційним центрам, каталогізування, друк каталогів музейних збірок, публікації, "круглі столи", конференції з досліджень різних періодів іконопису і, як важлива мета - підготовка історії українського іконопису.

Лідія ЛИХАЧ,
головний редактор
1994 p.