про книгу

Поетична ідіома Віри Вовк дійсно модерна. Без жодних мовних трюків, без жодних мовних прикрас. Вона проста й безпосередня, але така нова й така своєрідна, що, читаючи, не можна обминути почуття захоплення, яке й має створювати справжня поезія.

Богдан Рубчак

Для Віри Вовк -- людини й поета -- органічне постійне відчуття внутрішнього кровного зв'язку з Україною, відчуття себе українкою -- на кожному світовому терені, яким би прекрасним він не був і як комфортно вона не почувала б себе там.

Михайлина Коцюбинська

Віра Вовк (Селянська) народилася в Бориславі (1926). Студії германістики, музикології і порівняльного літературознавства в Тюбінґені, Ріо-де-Жанейро (докторат), Нью-Йорку і Мюнхені. Професор німецької літератури в Державному Університеті Ріо-де-Жанейро. Літературні премії ім. Івана Франка в Чікаґо (1957, 1979, 1982) і в Києві (1990), премія Благовість (2000).

Творчість Віри Вовк включає:

ПОЕЗІЯ: Юність (1954), Зоря провідна (1955), Елегії (1956), Чорні акації (1961), Любовні листи княжни Вероніки (1967), Каппа Хреста (1968), Меандри (1979), Мандаля (1980),
Жіночі маски (1993), а також нові книжки: Писані кахлі (1999) та Віоля під вечір (2000)
ПРОЗА: Леґенди (1955), Казки (1956), Духи й дервіші (1956), Вітражі (1961), Святий гай (1989), Карнавал (1986),
Старі панянки (1995).
ТЕАТР: Смішний святий (1968), Триптих (1982), Іконостас України (1988, 1991), Вінок троїстий (1988), Казка про вершника (1992), Зимове дійство (1994), Весняне дійство (1995).
ПЕРЕКЛАДИ: Кльодель, Неруда, Льорка, Таґор, Ґеорґе, Дюрренматт, інші.